Skip to main content

Як NAF використовується для стратегічного планування спроможностей

· 3 min read
Anton Vitiaz
Anton Vitiaz
Founder

Спроможності (Capabilities) у NAF (NATO Architecture Framework) — це узагальнені, стійкі та вимірювані спроможності, яких держава чи військова організація повинна досягти, щоб виконати визначені операційні завдання та стратегічні цілі. У NAF вони описують що має бути здатна робити оборонна система (незалежно від того, як це буде реалізовано), забезпечуючи основу для планування розвитку сил, оцінки прогалин, пріоритезації інвестицій та побудови узгодженої цільової архітектури в межах NDPP (NATO Defence Planning Process).

Визначення спроможностей (Capability)​

У NAF спроможність — це здатність здійснювати певний тип операції, незалежно від конкретних систем.

Наприклад, спроможність “Joint Fires Support” складається з:

  • процесів (operational activities)
  • ролей (actors)
  • інформаційних потоків (information exchange)
  • систем (system functions)
  • платформ (assets)
  • умов і обмежень (constraints)

Визначення операційної архітектури​

Для кожної спроможності створюється Operational Architecture, яка описує які операції здійснює НАТО у цьому напрямі, які ролі й підрозділи залучені, які інформаційні потоки необхідні та як має виглядати ідеальна взаємодія між країнами. Цей рівень допомагає зрозуміти що потрібно робити, а не як.

Приклад визначення операцій: виявлення цілі, ідентифікація, ураження, оцінка результатів.

Реалізація операційної архітектури​

Після операційного опису NAF дозволяє описати: які системи, платформи та сервіи повинні забезпечити виконання цих операцій.

Наприклад, у Joint Fires Support це:

  • системи управління вогнем;
  • розвідувальні сенсори;
  • мережі передачі даних;
  • системи навігації;
  • засоби інтеграції артилерії та авіації.

NAF структурує системну архітектуру країни в один загальний “федеративний” вигляд.

Ідентифікація прогалин (Gaps Identification)​

На основі моделі "as-is" і "to-be" NAF дозволяє порівняти спроможності країни чи регіону з еталонною моделлю НАТО та виявити архітектурні прогалини.

Типові прогалини: відсутні платформи, застарілі системи, несумісні протоколи, відсутність тренувальних спроможностей, дефіцит персоналу чи компетенцій персоналу. Це саме те, що НАТО формально називає Capability Shortfalls.

Формування рекомендацій (Targets & Priorities)​

Після аналізу прогалин видаються Capability Targets — конкретні вимоги щодо розвитку. Приклад:

“До 2030 року країна має створити цифровізовану систему Joint Fires, сумісну з FMN Spiral 5, здатну інтегрувати повітряні й наземні платформи”.

План реалізації (Implementation View)​

NAF також включає Programme View, який дозволяє:

  • створити дорожню карту розвитку;
  • визначити етапи та взаємозалежності;
  • моделювати ризики (risk view);
  • формувати портфель проєктів.

Це поєднує архітектуру та проєктне управління.

Приклад: Integrated Air and Missile Defence (IAMD)​

1. Операційний рівень​

  • виявлення ракет;
  • відстеження;
  • перехоплення;
  • обмін даними між радарами;
  • командування та контроль.

2. Системний рівень​

  • радіолокаційні станції;
  • системи ППО;
  • командні центри;
  • канали зв’язку Link-16.

3. Виявлені прогалини​

  • відсутність інтеграції радарів різних країн;
  • надто повільний обмін даними;
  • низька кіберстійкість.

4. Рекомендації​

  • модернізація радарів до NATO IAMD Baseline;
  • впровадження FMN Spiral 4;
  • створення кіберзахищених каналів.

5. План​

  • 2025 — системи обміну даними
  • 2027 — модернізація радарів
  • 2030 — повна інтеграція IAMD